«Читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати: 

  з цього вміння воно тільки починається».

                                                                                                 

Пролог

День у пустелі обіцяв бути ще більш пекельним,аніж завжди.Нерухомі хвилі барханів ясно свідчили про те,що буря неменуча.Усі зримі і незримі мешканці зникли.

Для них був єдиний вихід,- чим глибше зануритися у товщі похованого в піску Ґрунту.Вижити.Ось,що вони прагли.

Ніщо довкола не віщувало лиха.

Попри це,коли на горизонті з'явились перші натяки неменучої загрози,рятуватись було нікому.

У вихорах пищаної небезпеки важко було щось вгледіти.

Крок за кроком вона поволі наближалась, допоки не поглинула під собою все довкола.

Щойно вітер вщух,зміни були фантастичні.

Чорніше самої ночі,облицьована дзеркальним каменем глиба,навіювала думку про посланців древнього жаху.

Сонце стояло в зеніті,- освітивши як слід піраміду.

Світ зупинило від тієї сили й могутності,що причаїлась всередені.

-Усе змінювалось,- прошепотів пісок, кочуючи безкрайньою пустелею.

Буря стихла. Хоча справжня буря ще навіть не почалась.